WATCH DOCS Belarus – міжнародний фестиваль документального кіно про права людини, який заснувало об’єднання «Ланка» у 2015 році.
Місія фестивалю – створення майданчика для обговорення актуальних проблем сучасності серед людей з різними позиціями та поглядами, простору для знаймств і співробітництва різних соціальних груп, активістів, журналістів, інтелектуалів і режисерів.
Мета фестивалю – освіта у царині захисту свобод і прав людини, підвищення рівня громадянської активності та популяризація документального кіно про права людини.
Від самого початку фестиваль будував свою діяльність на згуртуванні волонтерів і регулярних краундфандингових кампаніях.
Фестиваль відбувався щороку в грудні у Мінську, а також в інших містах Білорусі (Гродно, Вітебськ, Мозир, Стовбці, Гомель, Молодечно, Брест) без визначених часових рамок. Вхід на заходи фестивалю вільний.
За роки своєї діяльності WATCH DOCS Belarus став наймасштабнішою правозахисною подією, і збирав на своїх майданчиках до трьох тисяч глядачів. Серед гостей фествалю були представники Меморіалу, Human Rights Watch, Європейської комісії, представництва ООН, депутати парламентів Естонії та Німеччини, режисери з Нідерландів, Польщі, Ірландії, Великої Британії, України й Росії. Одним із почесних гостей фестивалю був Адам Міхнік. У 2018 році Фестиваль заснував публічну Антипремію “WATCH DOCS помітив” для державних установ.
У 2019 році Фестиваль заснував Премію для білоруських режисерів, гроші на яку збиралися з продажу квитків на білоруську програму, а також за допомогою краудфандингу. Переможцями фестивалю у різні роки були фільми “Хороших дівчаток не б’ють” Галини Адамович, “Стриптиз і війна” та “Коли квіти не мовчать” Андрія Куціли, “Моя Німеччина” Олександра Свіщанкова, “Ця пісня називається 328” Олександри Динько, “Білорусь 2020” Максима Шведа, Андрія Куціли і Катерини Марковець, “Відвага” Андрія Палуяна, “Структура” Аліси Іода, “Це моя батьківщина” Ксенії Голубович.
Також у 2019 році WATCH DOCS Belarus став партнером онлайн-майданчика VOKA, тож деякі фільми фестивалю були у вільному доступі онлайн упродовж року. У листопаді 2020 року відбулася співпраця з Belfast Film Festival. Глядачі Ірландії змогли більше дізнатися про Білорусь під час показу фільмів “Білорусь 2020” Андрія Куціли, Максима Шведа, Катерини Марковець, “Стриптиз і війна” Андія Куціли, а також «Подих боліт» Ігора Чищені.
У січні 2021 року Фестиваль прийняли до міжнародного об’єднання Human Rights Film Network
У зв’язку з вимушеною еміграцією тисяч білорусів та складною політичною ситуацією у Білорусі, у 2021 році фестиваль відбувся онлайн і фільми вперше були доступні для перегляду на територіях Білорусі, України, Литви і Польщі.
Це був восьмий, останній публічний WATCH DOCS Belarus, який пройшов під назвою Human Rights Extremist. Екстремістами того року називали журналістів незалежних ЗМІ, правозахисників, спостерігачів у судах. До того ж, за «пропаганду екстремізму» було ліквідоване громадське об’єднання «Ланка», засновник Фестивалю. Більше про фестиваль можна дізнатися тут.
